We have 3923 guests and 0 members online
  • WORD Research this...
    Search
    Psalms 87
    • 2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
    • 3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
    • 4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
    • 5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
    • 6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
    • 7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
    • 8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
    • 9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
    • 10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
    • 11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
    • 12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
    • 13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
    • 14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
    • 15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
    • 16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
    • 17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
    • 18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
    • 19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
    • 2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
    • 3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
    • 4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
    • 5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
    • 6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
    • 7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
    • 8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
    • 9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
    • 10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
    • 11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
    • 12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
    • 13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
    • 14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
    • 15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
    • 16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
    • 17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
    • 18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
    • 19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
    • 2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
    • 3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
    • 4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
    • 5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
    • 6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
    • 7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
    • 8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
    • 9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
    • 10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
    • 11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
    • 12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
    • 13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
    • 14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
    • 15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
    • 16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
    • 17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
    • 18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
    • 19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
    • 2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
    • 3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
    • 4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
    • 5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
    • 6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
    • 7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
    • 8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
    • 9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
    • 10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
    • 11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
    • 12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
    • 13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
    • 14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
    • 15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
    • 16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
    • 17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
    • 18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
    • 19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
    • 2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
    • 3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
    • 4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
    • 5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
    • 6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
    • 7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
    • 8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
    • 9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
    • 10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
    • 11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
    • 12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
    • 13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
    • 14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
    • 15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
    • 16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
    • 17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
    • 18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
    • 19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
    • 2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
    • 3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
    • 4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
    • 5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
    • 6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
    • 7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
    • 8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
    • 9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
    • 10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
    • 11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
    • 12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
    • 13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
    • 14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
    • 15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
    • 16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
    • 17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
    • 18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
    • 19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
    • 2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
    • 3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
    • 4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
    • 5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
    • 6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
    • 7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
    • 8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
    • 9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
    • 10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
    • 11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
    • 12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
    • 13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
    • 14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
    • 15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
    • 16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
    • 17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
    • 18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
    • 19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
    • 2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
    • 3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
    • 4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
    • 5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
    • 6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
    • 7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
    • 8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
    • 9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
    • 10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
    • 11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
    • 12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
    • 13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
    • 14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
    • 15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
    • 16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
    • 17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
    • 18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
    • 19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
    • 2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
    • 3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
    • 4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
    • 5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
    • 6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
    • 7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
    • 8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
    • 9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
    • 10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
    • 11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
    • 12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
    • 13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
    • 14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
    • 15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
    • 16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
    • 17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
    • 18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
    • 19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
    • 2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
    • 3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
    • 4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
    • 5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
    • 6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
    • 7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
    • 8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
    • 9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
    • 10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
    • 11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
    • 12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
    • 13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
    • 14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
    • 15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
    • 16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
    • 17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
    • 18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
    • 19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
    • 2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
    • 3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
    • 4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
    • 5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
    • 6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
    • 7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
    • 8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
    • 9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
    • 10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
    • 11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
    • 12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
    • 13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
    • 14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
    • 15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
    • 16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
    • 17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
    • 18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
    • 19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
    • 2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
    • 3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
    • 4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
    • 5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
    • 6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
    • 7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
    • 8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
    • 9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
    • 10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
    • 11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
    • 12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
    • 13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
    • 14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
    • 15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
    • 16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
    • 17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
    • 18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
    • 19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
    • 2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
    • 3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
    • 4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
    • 5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
    • 6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
    • 7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
    • 8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
    • 9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
    • 10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
    • 11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
    • 12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
    • 13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
    • 14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
    • 15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
    • 16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
    • 17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
    • 18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
    • 19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
    • 2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
    • 3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
    • 4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
    • 5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
    • 6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
    • 7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
    • 8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
    • 9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
    • 10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
    • 11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
    • 12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
    • 13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
    • 14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
    • 15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
    • 16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
    • 17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
    • 18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
    • 19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
    • 2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
    • 3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
    • 4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
    • 5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
    • 6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
    • 7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
    • 8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
    • 9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
    • 10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
    • 11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
    • 12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
    • 13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
    • 14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
    • 15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
    • 16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
    • 17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
    • 18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
    • 19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
    • 2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
    • 3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
    • 4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
    • 5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
    • 6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
    • 7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
    • 8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
    • 9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
    • 10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
    • 11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
    • 12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
    • 13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
    • 14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
    • 15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
    • 16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
    • 17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
    • 18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
    • 19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
    • 2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
    • 3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
    • 4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
    • 5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
    • 6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
    • 7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
    • 8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
    • 9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
    • 10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
    • 11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
    • 12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
    • 13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
    • 14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
    • 15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
    • 16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
    • 17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
    • 18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
    • 19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
    • 2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
    • 3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
    • 4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
    • 5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
    • 6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
    • 7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
    • 8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
    • 9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
    • 10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
    • 11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
    • 12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
    • 13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
    • 14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
    • 15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
    • 16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
    • 17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
    • 18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
    • 19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
    • 2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
    • 3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
    • 4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
    • 5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
    • 6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
    • 7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
    • 8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
    • 9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
    • 10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
    • 11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
    • 12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
    • 13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
    • 14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
    • 15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
    • 16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
    • 17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
    • 18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
    • 19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
    • 2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
    • 3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
    • 4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
    • 5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
    • 6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
    • 7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
    • 8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
    • 9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
    • 10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
    • 11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
    • 12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
    • 13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
    • 14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
    • 15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
    • 16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
    • 17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
    • 18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
    • 19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
    • 2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
    • 3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
    • 4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
    • 5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
    • 6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
    • 7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
    • 8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
    • 9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
    • 10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
    • 11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
    • 12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
    • 13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
    • 14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
    • 15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
    • 16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
    • 17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
    • 18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
    • 19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
    • 2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
    • 3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
    • 4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
    • 5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
    • 6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
    • 7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
    • 8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
    • 9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
    • 10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
    • 11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
    • 12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
    • 13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
    • 14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
    • 15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
    • 16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
    • 17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
    • 18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
    • 19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
    • 2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
    • 3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
    • 4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
    • 5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
    • 6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
    • 7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
    • 8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
    • 9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
    • 10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
    • 11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
    • 12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
    • 13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
    • 14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
    • 15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
    • 16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
    • 17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
    • 18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
    • 19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
    • 2  Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
    • 3  хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
    • 4  душа бо моя насити́лась нещастями, а життя моє збли́зилося до шео́лу!
    • 5  Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
    • 6  Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
    • 7  Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
    • 8  На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. Се́ла.
    • 9  Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
    • 10  стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
    • 11  Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? Се́ла.
    • 12  Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
    • 13  Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
    • 14  Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
    • 15  Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
    • 16  Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
    • 17  Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
    • 18  вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
    • 19  друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
  • King James Version (kjv)

    • Active Persistent Session:

      To use a different persistent session key, simply add it above, and click the button below.

      How This All Works

      Your persistent session key, together with your favourite verse, authenticates you. It links to all your notes and tags in the Bible. You can share it with loved ones so they can see your notes and tags.

      However, to modify your notes and tags, you need both the persistent session key and your favourite verse.

      Please Keep Your Favourite Verse Private

      Your persistent session key and favourite verse provide you exclusive access to edit your notes and tags. Think of your persistent session key as a username and your favourite verse as a password. Therefore, ensure your favourite verse is kept private.

      The persistent session key allows viewing, while editing is only possible when the correct favourite verse is provided.

    • Loading...

Favourite Verse

You should select one of your favourite verses.

This verse in combination with your session key will be used to authenticate you in the future.

This is currently the active session key.

Should you have another session key from a previous session.
You can add it here to load your previous session.

Psalms 87:

Sharing the Word of God with the world.
  • Share Text
    ...
  • Share Link