We have 3708 guests and 0 members online
×

Warning

We're sorry, the translation you selected does not include the book you were in previously. However, we have located Ⲙⲁⲑⲑⲁⲓⲟⲥ which might be of interest to you.
  • WORD Research this...
    Search
    Psalms 30
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
    • 2  На Тебе наді́юсь я, Господи, хай не буду повік засоро́млений, ви́зволь мене в Своїй правді!
    • 3  Нахили Своє ухо до ме́не, скоро мене поряту́й, стань для мене могу́тньою ске́лею, домом тверди́ні, щоб спас Ти мене!
    • 4  Бо ти ске́ля моя та тверди́ня моя, і ради Йме́ння Свого Ти будеш провадити мене́ й керувати мене́!
    • 5  Ти ви́тягнеш з па́стки мене, що на мене тає́мно поста́вили, — бо Ти сила моя!
    • 6  У руку Твою доруча́ю я духа свого́, — і Ти мене ви́зволиш, Господи, Боже правди!
    • 7  Я знена́видив всіх, хто шанує бовва́нів марни́х, я ж наді́юсь на Господа.
    • 8  Я буду радіти та ті́шитися в Твоїй ми́лості, що побачив Ти горе моє, що пригля́нувся Ти до скорбо́ти моєї душі,
    • 9  і мене не віддав в руку ворога, на місці розло́гім поставив Ти ноги мої!
    • 10  Помилуй мене, Господи, бо тісно мені, — від горя вже ви́снажилось моє око, душа моя й нутро моє,
    • 11  бо скінчи́лось життя моє в сму́тку, а роки мої — у квилі́нні, моя сила спіткну́лася через мій гріх, і ви́снажились мої кості!
    • 12  Я в усіх ворогів своїх став посміхо́вищем, надто сусідам своїм, і страхі́ттям — знайо́мим моїм, хто бачить надво́рі мене — утікають від мене!
    • 13  Я забутий у серці, немов той небі́жчик, став я немов та розбита посу́дина.
    • 14  Бо чую багато шепта́ння, страха́ння навко́ло, як змовляються ра́зом на мене, — вони замишляють забрати мою душу,
    • 15  а я покладаю наді́ю на Тебе, о Господи, я кажу́: „Ти мій Бог!“
    • 16  В Твою руку кладу́ свою долю, — Ти ж ви́зволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслі́дників!
    • 17  Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй,
    • 18  Господи, щоб не бути мені посоро́мленим, що кличу до Тебе! Нехай посоро́млені будуть безбожні, хай замовкнуть та йдуть до шео́лу,
    • 19  нехай заніміють облу́дні уста́, що гидо́ту говорять на праведного із пихо́ю й погордою!
    • 20  Яка величе́зна Твоя доброта́, яку заховав Ти для тих, хто боїться Тебе, яку пригото́вив для тих, хто на Тебе наді́ється перед лю́дськими синами!
    • 21  Ти їх у засло́ні обличчя Свого́ заховаєш від лю́дських тене́т, Ти їх від лихих язиків у наметі сховаєш!
    • 22  Благослове́нний Госпо́дь, що вчинив мені милість чудо́вну Свою в оборо́нному місті!
    • 23  А я говорив у своїм побенте́женні: „Я відрі́заний з-перед оче́й Твоїх!“ Та дійсно Ти вислухав голос блага́ння мого, коли я до Тебе взива́в.
    • 24  Любіть Господа, усі святії Його, — стереже́ Господь вірних, а гордому з лишком відплачує.
    • 25  Будьте сильні, і хай буде міцне́ ваше серце, усі, хто наді́ю поклада́є на Господа!
  • King James Version (kjv)

    • Active Persistent Session:

      To use a different persistent session key, simply add it above, and click the button below.

      How This All Works

      Your persistent session key, together with your favourite verse, authenticates you. It links to all your notes and tags in the Bible. You can share it with loved ones so they can see your notes and tags.

      However, to modify your notes and tags, you need both the persistent session key and your favourite verse.

      Please Keep Your Favourite Verse Private

      Your persistent session key and favourite verse provide you exclusive access to edit your notes and tags. Think of your persistent session key as a username and your favourite verse as a password. Therefore, ensure your favourite verse is kept private.

      The persistent session key allows viewing, while editing is only possible when the correct favourite verse is provided.

    • Loading...

Favourite Verse

You should select one of your favourite verses.

This verse in combination with your session key will be used to authenticate you in the future.

This is currently the active session key.

Should you have another session key from a previous session.
You can add it here to load your previous session.

Psalms 30:

Sharing the Word of God with the world.
  • Share Text
    ...
  • Share Link