We have 3372 guests and 0 members online
×

Warning

We're sorry, the translation you selected does not include the book you were in previously. However, we have located Jonah which might be of interest to you.
  • WORD Research this...
    Search
    Psalms 38
    • 2  Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3  Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4  Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5  „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6  Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7  У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8  А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9  Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10  Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11  забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12  Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13  Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14  Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2  Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3  Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4  Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5  „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6  Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7  У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8  А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9  Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10  Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11  забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12  Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13  Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14  Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2  Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3  Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4  Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5  „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6  Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7  У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8  А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9  Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10  Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11  забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12  Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13  Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14  Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2  Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3  Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4  Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5  „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6  Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7  У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8  А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9  Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10  Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11  забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12  Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13  Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14  Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2  Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3  Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4  Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5  „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6  Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7  У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8  А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9  Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10  Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11  забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12  Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13  Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14  Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2  Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3  Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4  Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5  „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6  Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7  У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8  А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9  Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10  Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11  забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12  Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13  Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14  Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2  Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3  Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4  Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5  „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6  Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7  У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8  А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9  Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10  Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11  забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12  Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13  Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14  Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2  Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3  Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4  Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5  „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6  Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7  У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8  А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9  Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10  Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11  забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12  Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13  Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14  Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2  Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3  Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4  Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5  „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6  Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7  У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8  А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9  Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10  Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11  забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12  Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13  Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14  Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2  Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3  Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4  Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5  „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6  Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7  У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8  А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9  Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10  Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11  забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12  Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13  Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14  Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2  Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3  Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4  Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5  „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6  Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7  У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8  А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9  Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10  Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11  забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12  Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13  Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14  Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2  Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3  Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4  Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5  „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6  Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7  У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8  А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9  Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10  Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11  забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12  Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13  Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14  Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2  Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3  Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4  Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5  „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6  Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7  У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8  А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9  Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10  Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11  забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12  Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13  Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14  Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2  Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3  Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4  Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5  „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6  Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7  У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8  А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9  Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10  Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11  забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12  Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13  Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14  Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
    • 2  Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
    • 3  Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
    • 4  Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
    • 5  „Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
    • 6  Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! Се́ла.
    • 7  У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
    • 8  А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
    • 9  Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
    • 10  Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
    • 11  забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
    • 12  Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! Се́ла.
    • 13  Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
    • 14  Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
  • King James Version (kjv)

    • Active Persistent Session:

      To use a different persistent session key, simply add it above, and click the button below.

      How This All Works

      Your persistent session key, together with your favourite verse, authenticates you. It links to all your notes and tags in the Bible. You can share it with loved ones so they can see your notes and tags.

      However, to modify your notes and tags, you need both the persistent session key and your favourite verse.

      Please Keep Your Favourite Verse Private

      Your persistent session key and favourite verse provide you exclusive access to edit your notes and tags. Think of your persistent session key as a username and your favourite verse as a password. Therefore, ensure your favourite verse is kept private.

      The persistent session key allows viewing, while editing is only possible when the correct favourite verse is provided.

    • Loading...

Favourite Verse

You should select one of your favourite verses.

This verse in combination with your session key will be used to authenticate you in the future.

This is currently the active session key.

Should you have another session key from a previous session.
You can add it here to load your previous session.

Psalms 38:

Sharing the Word of God with the world.
  • Share Text
    ...
  • Share Link